Угорці зібрали понад 500 мільйонів форинтів на підтримку України

Три роки, троє друзів-засновників і понад 500 мільйонів форинтів (близько 50 млн гривень), зібраних десятками тисяч звичайних угорців — це результат діяльності благодійного «Фонду підтримки закарпатських шарканів» (Kárpátaljai Sárkányellátó Alapítvány). Ця ініціатива швидко перетворилася на міцне українсько-угорське партнерство, засноване на довірі та взаємодопомозі, і власним прикладом спростовує антиугорські стереотипи, породжені політикою та ворожою пропагандою.

З драконом на емблемі: від ідеї до мільйонного збору

У листопаді 2022 року вчитель історії та англійської мови з Будапешта Мігай Олаг, військовий журналіст Балаж Траутман та юрист Ґашпар Керекеш-Нодь оголосили перший збір коштів на зарядну станцію для українських військових. Мігай пояснює рішення просто: «Бо це було правильно і потрібно».

Платформою стала їхня давня спільнота у Facebook, присвячена військовій історії. Імпульсом для збору стало відео за участі Федора Шандора (тоді військового, нині Посла України в Угорщині), де він з побратимами тримає український та угорський прапори.

Коли Мігай зв’язався з 68-м батальйоном Закарпатської ТРО через Федора Шандора, виявилося, що потрібно три зарядні станції, вартістю близько мільйона форинтів. Сумніви щодо можливості зібрати таку велику суму швидко розвіялися: кошти надійшли всього за 28 годин!

• Назва фонду є символічною. Угорське слово «шаркань» означає дракон. Мігай пояснює, що вона навіяна угорською казкою про дракона Шушу, для якого створили «Шарканьську лавку» чи «годівницю» — «компанію з догляду за драконами». За дивним збігом, перший підрозділ, якому вони почали допомагати — 68-й батальйон Закарпатської ТРО — має неофіційну назву «Закарпатські шаркані».

• Саме цей батальйон, якому фонд надає більшість допомоги, дозволив використовувати свій шеврон із додаванням українських та угорських кольорів на винограді.

Тисячі донорів і прозора робота

За три роки спільнота «Kárpátaljai Sárkányellátó Alapítvány» зросла з трьох друзів до 12 тисяч підписників та тисяч постійних донорів. Пожертви надходять не лише з Угорщини, а й від етнічних угорців із Трансільванії та Словаччини.

Волонтери фонду щоденно купують за зібрані кошти зарядні станції, генератори, дрони, тепловізори, гуманітарну допомогу та реалізують соціальні проєкти для цивільних. Нещодавно, на замовлення фонду, було виготовлено навіть сучасний прально-лазневий комплекс у формі контейнера для українських захисників.

Мігай та команда суворо дотримуються угорського законодавства і підтримують 100% прозорість у фінансовій діяльності. Усі витрати є публічними та задокументованими, хоча бюрократичні перешкоди, зокрема щодо експорту дронів, ускладнюють роботу.

Важливо: Фонд працює згідно з угорським законодавством, яке забороняє надсилати зброю, тому передаються лише дозволені для постачання в Україну товари, які відповідають конкретним запитам військових.

Допомога без етнічної дискримінації

Хоча Фонд починав із підтримки етнічних угорців у ЗСУ, допомогу ніколи не розділяли за національністю. Фонд допоміг уже понад 30 різним військовим підрозділам, оскільки українська армія не формується за етнічною ознакою, а допомога надається військовим частинам, а не окремим особам.

«Звичайно, мені, як угорцю, приємно допомагати українським солдатам з угорським корінням, але у нас немає позитивної дискримінації, кому допомагати, а кому – ні», — підкреслює Мігай.

Соціальні та цивільні проєкти

Фонд також реалізує соціальні проєкти для цивільних, які постраждали від війни. Ці ініціативи очолює Балаж Траутман, який має 8-річний досвід волонтерства та 13 років роботи військовим журналістом у Збройних силах Угорщини, зокрема, три місії в Афганістані.

• Серед нещодавніх проєктів — реконструкція дитсадка на Закарпатті, облаштування угорських бібліотек у регіоні, а також допомога дітям у Харкові та медичним закладам у Миколаєві.

• Балаж пояснює мотивацію угорських донорів: «Вони сприймають угорських та інших українських військових і мирних жителів як людей, які потрапили в біду і яким хочуть допомогти… Серце велить їм допомогти».

Довіра, дружба та плани на майбутнє

Волонтери фонду свідомо абстрагуються від політики, вважаючи своє завданням допомагати солдатам і цивільним попри все. Вони переконані, що довіра — найважливіше для успішної роботи.

• Місія Фонду — руйнувати міфи через особисті історії: «Ми несемо історії додому, ми несемо історії в Україну… Іноді ми знаємо, що життя солдатів були врятовані нашим обладнанням. Ці історії можуть зблизити дві країни».

• Найбільшою мотивацією є врятовані життя, про що їм повідомляють військові, а найбільшим болем — загибель тих, кому вони допомагали. Волонтери регулярно зустрічаються з військовими, які стали їхніми друзями.

• Балаж Траутман бачить розвиток Фонду в довгостроковій співпраці й після закінчення війни, оскільки їхня мета — надавати максимальну підтримку Закарпаттю та іншим регіонам України, будуючи довготривалі та міцні відносини.